Am (5) G (3)
Ілюзією прожитих віків, Поетами написаних історій.
F E
В маленькім місті крізь полон дощів Навік зустрілись дві крилаті долі.
Словами не можливо розказать, Як ті серця замріяно кохали.
в таке не міг повірить навіть Бог. Вони ж під небом високо літали.
Таких історій дуже мало на землі, Вони кохали дуже сильно й до нестями.
Їм дуже заздрили всі очі злі Та не зломать любові, яка жила віками.
Дивився в її очі він, тонув, Для неї вж він був просто ідеалом
Ніхто б тоді ніколи не збагнув, Що може все завершитись провалом.
Чи може Бог дивився не туди. Чи може замалий для них став світ.
Не зміг він врятувати від біди Той ніжний і закоханий політ.
Чому трапляється таке ніхто не знає. І виникло багато запитань.
Її він досі пристрасно кохає, Вона ж, чомусь, не хоче цих кохань.
Навіщо все це? Як це зупинити? Нема причин. Їх не було, повір.
Коли проходить день і наступає вечір Він наче вітер вилітав на двір.
І дивиться у гору й тихо плаче, Шука на небі дві ясних зорі.
Одна десь над Полтавою літає, А інша світиться у нього у дворі.
Він падав на коліна і благає, Щоб доля повернула ту любов.
До крику, до жалю і до нестями Він хоче обійняти її знов.
Сюжет простий: щоночі він благає Усе вернути і почати знов.
І хай наступить день і знов засяє Їх спільний день, де починається любов
Благали зорі і благало небо: Ти схаменись, до нього повернись,
Але усі прохання вже не треба, Я наче птаха, що летить у вись.
Чарівним ранком, тихо на світанні Я відлетіла у чарівний світ,
Де зорепадом падають бажання, Де дійсно є захопливий політ.
Пробач мені, моє чарівне сонце, Але, на жаль, я вже давно не та,
В моїй душі нема уже кохання І залишилась тільки самота.
Душа холодна, серце наче крига, Не знаю як тобі це пояснить,
Холодна я, нічого вже не треба, Мене тепер уже не зупинить.
Скачать